Легенда про пізнання

В цьому розділі буде філософський політ над реальністю та конкретними фактами. Саме тому - легенда. Подібне відсторонення необхідне, щоб "за деревами побачити весь ліс".
 За своїм світоглядом я агностик. Якої саме течії не знаю, але головним для мене є правило "не розмалювувати своєю уявою білі плями невідомого". Тобто, на місці вічних питань про бога, про безсмертя та про сенс життя, я бачу не зразки міфотворчості містиків і не бездоказові теорії атеїстів, а саме невідоме і з ним вже працюю. Намагаюсь пізнавати цей загадковий світ, навіть не сподіваючись вичерпати його до кінця.

Отже, мій агностицизм не заважає мені вигадати свою власну "релігію", "міф" чи "гіпотезу" та слідувати їм в порядку креативної маячні, а не в якості фанатичного догматика.

Так от, я вважаю, що існують таємничі сили, що створюють людину та направляють її по життю. Сенс життя в тому, що через істоту всесвіт пізнає сам себе. Тобто, сенсом для будь-кого є пізнання. Безсмертя не існує, але все, що відбувалось у нашому тривимірному всесвіті, навічно застигає в четвертому вимірі, тобто в часі. Теоретичнно, будь-які достатньо навчені та оснащені дослідники майбутнього можуть вивчити будь-чиє життя в усіх подробицях, аж до скороминущих думок та снів. Але нічого змінити вже буде неможливо. Прожите життя - як партія в шахи. Всі ходи записані, можна проаналізувати кожну позицію, що виникала чи могла виникнути. Але змінити зіграну вже гру неможливо.

Тепер більш детально про сам процес пізнання. Найголовніше в ньому - це дотримання гармонічного балансу між абстрактним та конкретним. Вивчення теорій, які неможливо перевірити експериментально, є безплідною справою. Але й гола "практична робота" без спроб шукати закономірностей та пояснень це інша крайність, яка дає дуже мало для пізнання.
 Зазвичай, всі люди (окрім малят та немовлят) мають величезний багаж емпіричного життєвого досвіду, який не був проаналізований з точки зору причин та наслідків. Можливо, цей досвід передається "на гору" в момент смерті істоти (недарма є багато свідчень про "все життя, що промайнуло перед очима" під час смертельної небезпеки). Ймовірно, посмертний досвід людини аналізується вже тою силою, що керувала народженням, життям та смертю істоти. Але, це можна робити й за життя.
Існує практика перегляду, що дозволяє звільнитися від маси незрозумілих спогадів, зрозумівши їх та звільнивши себе для отримання нового досвіду. Але процес чіпляння спогадів та їх розмотування не є чимось формалізованим та звичайним. Це має відбуватись як творчий процесс - у взаємодії з направляючою силою. Подібно до того, як листок дерева, перетворивши енергію Сонця в поживні речовини, взаємодіє з гілочкою дерева, з якої він виник.